Життя навиворіт

Published on: Oct 08 2015 by oz_admin

Особливості драматургії документального кіно на прикладі селекції фестивалю IDFA.

IDFA

Десятки тисяч відвідувачів, 9 днів безперервних подій, DocАкадемія, майстер-класи, професійний форум та кіноринок, платформа крос-медіа – під час International Documentary Film Festival Amsterdam столиця Нідерландів перетворюється, без перебільшення, на світову столицю документального кіно.

Селекції цього фестивалю є бажаною для багатьох кінематографістів – саме на IDFA відбувається багато найгучніших прем’єрних показів.

Наприклад, в селекції 2014 року був показаний фільм про Едварда Сноудена “Citizen Four” ще до його номінації на Оскар та “Look of silence” з дилогії Джошуа Опенгаймера.

Але фестиваль відкриває й багато нових імен, бо основою селекції є висока кінематографічна якість, зокрема й визначна драматургія та побудова творів.

Сторітеллінг в документальному кіно має особливості й відбірники фестивалю представили на розсуд жюрі й глядача відбувшоїся едиції IDFA як приклади зразкової класичної драматургії, так й окрему платформу для кросс-медіа та веб-документалистики, де кожен користувач стає сам спів-автором.

Одним з представлених проектів був колективний твір National Film Board of Canada та The Guardian під назвою “Сім смертельних інтернет-гріхів”  (“Seven Digital Deadly Sins” ) .

7 історій діджитал-гріхів, що співставлені з 7 канонічними гріхами – це історії семи героїв на відео плюс ще десяток анонімних історій, що викладено як додаткові газетні колонки.

Будуй історію сам, фреймворк вже задано.

Цікаво й те, що аудіосупровід на сайті так само додає атмосфери – посилює потребу вибору історії високою динамічністю звуку.

Але повернемося до класичних засад кінодокументалістики та наративних історій.

 seven-sins

Початок

Класична конструкція на екрані починається зі знайомства з Протагоністом фільму.

Цей прийом, наприклад, застосовано у фільмі української документалістки “The Doctor Leaves Last” – ми бачимо доктора медпункту, а потім вже бачимо, що медпункт знаходиться на Майдані. Або ж ми знайомимося одразу з Групою Протагоністів. Так починається чілійська картина-переможець секції First Appearance “Tea time” – відбувається поіменне знайомство з п’ятьма літніми жінками, які товаришують ще зі школи.

Подія також може бути сильним початком історії – ми бачимо героя одразу в дії, як у російському фільмі “Olya’s love”, що розповідає про кохання дівчини-лесбійки в Росії. Фільм починається з численної демонстрації на вулиці. Ми одразу слідкуємо і за контекстом, і за героєм.

Так само вдало починати фільм, показуючи героя чи группу в певному визначному психологічному стані: піднесення, хвилювання, зосередженність,  почутті відчаю або єднання – як наприклад у фільмі “Майдан”: ми бачимо натовп, що поєднано співає гімн України, створючи колективний портрет.

Кінострічка може й не мати в основі своєї побудови фізичного героя, проте героєм може бути й неістота або простір, як в історії про Транссебірський експрес “Sleepers’ beat”.

Атмосфера перебування в потязі, що йде засніженими просторами Росії, є ключовим елементом фільму, а люди, які фігурують у фільмі, лише додають об’єму історіі, не стаючи її героями.

 sleepers bear

Розвиток історії

Історія може бути скерована голосом-провідником (“Diaries of revolution”) – голосом диктора, що коментує матеріал.

Або ж голосом одного з героїв (голосом головного героя-хореографа в “Need to dance”)  чи голосом автора фільму (голосом Віма Вендерса в “The Salt of the Earth” – історії про його друга – всесвітньо відомого фотографа).

Історія може бути подана як в хронологічному порядку так і не враховуючи його.

Фільми, що вибудовані хронологічно, використовують цю форму, підкреслюючі ключові аспекти історіі.

“Maidan” Сергія Лозниці – це історія про важливу суспільно-політичну подію, в якій важливо передати причини та наслідки, вловити хронологію розвитку самої події та зміни самої країни, де відбувається така історична дія.

“Tea time” Майте Алберді – історія про стареньких жінок, хронологія їхніх зустрічей допомагає глядачу вловити важливість плину часу для героїнь фільму, їхні переживання не побачити одна одну наступного разу. Ми бачимо як вони старіють, як деякі місця за їхнім столом стають пустими.

“Ballet boys” – це навпаки історія зростання трьох підлітків, що вирішили професійно зайнятися балетом. Як складеться їхня кар”єра, як вибудуються їхні характери, чи витримає їхня дружбу конкуренцію танцювального світу?

Фільми, що побудовані не в хронологічній послідовності так само додають цікавості.

Глядач задає питання: “Що призвело до такої події?” та з великою цікавістю дивиться на флешбек у минуле.

Хронологічна послідовність може бути також не дуже суттєвою.

У фільмі Хедді Хонігман “Around the world in 50 Concerts” можна стати за трохи більше ніж годину екранного часу близькими з музикантами найвідомішого оркестру Голландії – Royal Concertgebouw Orchestra. Їхнє всесвітнє турне відкриває завісу взаємовідносин оркестру та глядачів по всьому світі, змальовує портрети музикантів – тож для глядача стає не дуже суттєвим факт того, що відбувся спочатку візит оркестру до Санкт-Петербургу чи до Буенос-Айресу.

Something Better to Come

Фінал

Визначна подія є класичним фіналом для документальних стрічок.

“Something better to come” Ханни Полак є класичним прикладом фільму, що завершується визначною подією для героїні, що жила все дитинство на звалищі – вона переїжджає до свого власного помешкання.

Початок нового витку в житті Протагоніста також може бути фіналом.

Головна героїня фільму “The Doctor Leaves Last” розуміє, що, хоч Майдан і закінчився, вона має зробити вибір – що робити в своєму житті далі. Наприкінці фільму жінка обирає йти далі за тими, з ким зріднилася на площі – їхати на Схід. В її житті починається новий етап. Але це вже інша історія.

Циклічність – тобто коли фінал зображує ту саму сцену або майже дуже схожі обставини, що й на початку стрічки – так само дає глядачу побачити краще зміну героїв, зміну ставлення до події, зміну контексту.

Найкращим прикладом є “Act of killing” Джошуа Опенгаймера. Сцена імітації катування на початку віддзеркалюється такою самою сценою, але за інших обставин в кінці, коли ми вже більше знаємо про героїв, про історичний контекст та конфлікт.

 act of killing

Відкритий фінал

Стрічка “Need to dance” знайомить нас з героєм всесвітньо відомим хореографом, що в кінці формулює свій внутрішній конфлікт – між його гомосексуальністю та непростим ставленням цього факту батька героя. Історія може залишитися й незавершеною з точки зору побудови лінії подій. Проте якщо в кінці автором влучно поставлене запитання до глядача – такий фінал може бути навіть більш потужним, ніж пряма відповідь на питання “Що сталося з героєм?”

В листопаді 2015 року відбудеться наступна едиція IDFA, не проґавте можливість побачити найкращі документальні фільми з усього світу!

 авторка тексту  – Марія Пономарьова

Leave a Reply

*

*