Коли герой вдячний за смерть

Published on: Apr 27 2015 by oz_admin

Уявіть на хвильку, що ваші улюблені кіногерої зібралися довкола вашого святкового столу на День подяки.

Ваш тато точить ножа об виделку, готуючись нарізати індичку.

Ваша племінниця, веґетаріанка, сердито зиркає на нього, притулившись скраєчку біля свого журавлиного желе.

Аромат паленого цукру лине від трохи перепеченого картопляного касероля з маршмелоу і лоскоче вам ніздрі.

Але ніхто не може розпочати бенкет, доки всі не складуть подяки. Згідно з традицією гості, ваші улюблені кіногерої, роблять це першими.

КОЛИ ГЕРОЇ ДЯКУЮТЬ

Джеймс Т. Кірк дякує, що Спок заслав його на крижану планету Дельта Вега (STAR TRACK, 2009).

star-trek

Ендрю Пакстон задоволений, що його наречена Маргарет обдурила його перед вівтарем (THE PROPOSAL, 2009).

proposal

Шерлок Голмс вдячний, що його ледве не вбили прислужники доктора Моріарті (SHERLOCK HOLMS: A GAME OF SHADOWS, 2011).

Homles-and-Moriarty

Пороззявлявши роти, ваша сім’я витріщається по черзі на кожного героя. Хто ж буде вдячний за такі катастрофи?

Ваші родичі не розуміють, що ці кіногерої пожбурили конвенційні уявлення про подяку не випадково. Вони підтверджують парадокс сторітелінґу і парадокс життя.

Останнє, чого герой може хотіти, є саме тим, чого він потребує, щоб досягти мети.

  • Якби Спок не заслав Кірка на Дельта Вегу, той ніколи б не зустрів Майбутнього Спока, чия прозорливість дозволила Кіркові очолити команду зоряного корябля «Ентерпрайз».

  • Якби Маргарет не надурила Ендрю біля вівтаря, він ніколи б не зрозумів, як він насправді її кохає.

  • Якби прислужники професора Моріарті не переслідували Голмса, він не збагнув би, що професор може створювати ідентичних двійників за допомогою пластичної хірургії. Це знання допомогло детективові розгадати злі плани професора.

Іншими словами, зерна перемоги можуть прорости на полі поразки… якщо ваш герой не здаватиметься і продовжуватиме боротьбу.

Цей концепт постійно використовував Джон Толкін, який навіть винайшов свій термін для нього: евкатастрофа. Дослідники творчості Толкіна тлумачать його наступним чином. Якими темними, жахливими і безпросвітними речі не здавалися б, існує мить зміни, мить, коли темінь обертається на світло, коли світанок розвіває ніч. Він назвав її «евкатастрофою».

Є дуже знайомий термін «катастрофа», тобто раптова зміна доброго на погане. А Толкін стверджував, що має існувати протилежна річ – раптова непередбачувана зміна поганого на добре. Нею і є евкатастрофа.

Толкін пов’язував евкатастрофу з історією Христа, ідеєю, що з трагедії Розп’яття може постати спасіння цілого людства.

Толкін віднаходить евкатастрофу не тільки в історії Воскресіння, але також і в казках.

Він вважав, що евкатастрофа передусім виникає наприкінці історії. Це та мить кульмінації, коли виявляється, що попри всі зусилля, герой буде переможений… та раптом хід історії змінюється на його користь.

Хоча Толкін фокусувався на евкатастрофі під час кульмінації, для сценаристів важливішим є застосування цієї ідеї наприкінці Другого Акту.

У більшості сценаріїв саме тоді з героєм стається найбільше лихо… але якимось чином ця біда виявляється саме тим, чого герой найбільше потребує задля остаточної перемоги.

Втім, зміна з негативного на позитивне може статися в сценарії де завгодно, не лише в кульмінації чи у фіналі Другого Акту.

ПОДЯКА «ВОЛОДАРЯ ПЕРСТЕНІВ»

Передаючи по колу мішечок із тютюном, дев’ятеро членів братства збираються разом подякувати за події, що їх вони ймовірно проклинали в момент, коли ті сталися, але які згодом уможливили досягнення їхньої мети: знищити перстень влади.

Боромір (чи радше його привид): “Я вдячний, що помер, бо моя жертва дозволила Фродо довше ухилятися від Урук-Гая. Також я отримав нагоду очиститися в битві.”

Меррі: “Я вдячний, що нас із Піпіном викрав Урук-Гай. Розлучившись із рештою братства, ми отримали змогу переконати Ентів долучитися до битви, аби захистити Середзем’я.”

Піпін: “Я вдячний, що дивився прямо в палантир, хоча це й привернуло погляд Саурона, бо так ми отримали змогу зрозуміти стратегію його наступної атаки.”

Гендальф: “Я вдячний, що загинув у бою з Балрогом, бо це дозволило мені реінкарнуватися в нову форму, Гендальфа Білого. Як Білий Маг, я зміг звільнити Короля Теодена з-під влади Сарумана, а це було за межею магічної компетенції Гендальфа Сірого.”

Арагорн: “Попри те, що вона ризикувала померти, я вдячний, що Арвен відмовилася від безсмертя, бо це дозволило мені відкинути сумніви у собі і усвідомити, що я покликаний долею стати справжнім королем Гондора.”

Леголас: “Незважаючи на те, що мій друг Галдір помер, я вдячний, що мої брати-ельфи прийшли нам на допомогу біля Гельмової Западини. Вони допомогли нам затримати військо Сарумана, поки не прибув Гендальф із підкріпленням.”

Сем: “Я вдячний, що Голум змусив Фродо засумніватись у моїй вірності. Через це ми увійшли до печери Шелоби окремо. Якби ми були разом, малоймовірно, що я зміг би врятувати Фродо від гіґантської павучихи.”

Фродо: “Я вдячний, що мій дядько Більбо пощадив життя Голума і що це жалюгідне створіння кралося за нами з Семом. У вирішальний момент на вершині Ородруїна я підпав від владу перстеня. Якби Голум не спробував вкрасти його, то перстень не було би знищено. Кажучи словами Гендальфа, «жалість Більбо визначила долю багатьох».”

Знайомі ви з кінотрилогією чи ні, я сподіваюсь, аналіз цього «немає лиха без добра» кожного з героїв допоможе вам сконструювати власний міцно збитий сюжет.

ПИТАННЯ і ДІЯ

ПИТАННЯ: Яка негативна подія у вашому житті призвела до неочікуваних позитивних результатів?

ДІЯ: Проаналізуйте стару версію сценарію, нотатки поточного проекту чи свій улюблений фільм. Перелічіть всі перешкоди, яких зазнає ваш герой. Скільки з них ведуть до позитивних наслідків (хай навіть незначних)?


першоджерело – Scribe Meets World
переклад – Максим Рубан


Leave a Reply

*

*